Село Ваньовичі лежить на лівому березі Дністра, знаходиться недалеко Самбора.
Своєю історією село сягає далеко минулого. Ішов тривожний 1245 рік. Татарські орди підійшли до верхів’я Дністра. Галицькі князі мужньо захищали свою землю. Одним з них був Іван, а воєводою у нього служив його побратим Ваньо. В одній із битв він загинув (в честь нього і було назване село Ваньовичами), а татари були розбиті. За наказом князя на узгір’ї в честь перемоги почали будувати церкву святого Миколая, у будівництві брали участь і татари. Від них і походять прізвища обивателів Ваньович: Сарахман, Гадзаман, Сагало, Кархут, Темник.
У селі стояла башта князів, яку стерегли лучники. Площі біля башти називалися ринком. Тут було близько 40 хат, в яких жили ремісники.
Школа в далекому минулому
- Перша згадка про школу в Ваньовичах датується 1900 роком. Першою вчителькою була Францішка Йосипівна Твардевич (прізвище по чоловіку).Це була розумна і далекоглядна людина. Вона розуміла, що освіта для дітей селян –це дорога до кращого життя. Зуміла переконати людей ,щоб вони віддали своїх дітей до школи, придбали їм необхідне приладдя до ,одяг, взуття на зимовий період.
-
- Пані вчителька (як тоді її величали ) була бажаним гостем в кожній селянській родині. Її поважали, допомагали чим могли. Навчанням було охоплено всіх дітей ваньовичан, серед них були діти з польських, єврейських і циганських родин.
-
- Навчання велося польською мовою, у дві зміни. Зранку навчалися менші школярі, пізніше – старші. Як згадували старожили , старші діти вчилися за прискореною програмою.
-
- У школі було 4 кімнати: 2 великі –це класи,2 менші –це квартира учительки.
-
- Батьки забезпечували вчительку дровами для опалення, заготовляли овочі, робили ремонт в школі.
-
- Для потреб школи виділяло кошти церковне братство, священик.
-
- Францішка Йосипівна сіяла добро і любов серед всіх жителів .Її поважали ,до її порад прислухались.
-
- Дітей вона вчила читати ,писати ,рахувати, розучувала колективні декларації, розповідала дітям про різні держави, письменників.
-
- Разом з отцем Боберським організували в 1901 році товариство ”Просвіта”. Цьому передувала велика просвітительська робота священика. Ще 15 травня 1898 року він вирішив ознаменувати 50-річчя скасування панщини, і ваньовичани підтримали його. Перед церквою, на горбі, був поставлений хрест, під яким зачитувались матеріали із книжечки , видало товариство «Просвіта».Тут побудували хату–читальню, яку здали в експлуатацію разом із школою. В хату-читальню збирались дорослі господарі, і отець ,і вчителька вчили людей грамоти ,вели просвітницьку роботу.
-
- І коли далекого 1928 року Францішка Йосипівна з дочкою приїхали у Ваньовичі, то її всі вітали. З любов’ю згадувала вона, як приємно було працювати і спілкуватися з людьми у ті далекі часи.
- І лише у 1935 році в село прийшла працювати вчителька-українка Хоміцька(Затварська) Лідія Ярославівна, яка пропрацювала в школі до 1960 року і навчила не одне покоління людей.
Помер один з найстарших священиків УАПЦ
30 березня 2012 р. помер один із найстарших священиків УАПЦ – протопресвітер Роман Сембратович.
Чин похорону у співслужінні 48 священиків очолив 1 квітня 2012 р. митрополит Львівський Макарій (Малетич).
Отець Роман Сембратович, якому було 80 рокiв, помер у п'ятницю - через два днi по смертi власної дружини. У його похоронi взяли участь аж 48 священикiв Української автокефальної православної церкви на чолi з архиєпископом Львiвським Макарiєм.
Роман Сембратович народився у селi Либохора в Туркiвському районi. Пiсля закiнчення Волинської духовної семiнарiї став священиком на Старосамбiрщинi, в селi Велика Лiнина. А з 1978-го й до смертi - у Самбiрському районi - на парафiях сiл Ваньовичi й Морозовичi.
Отець Роман походив з вiдомої в Галичинi родини, в якiй протягом 17 поколiнь були священики, зокрема два митрополити УГКЦ - Йосиф та Сильвестр.
За час життя отцевi Роману частенько дорiкали за те, що став саме православним, а не греко-католицьким священиком. А вiн свiй вибiр завжди пояснював тим, що в Українi православ'я є давнiшою релiгiєю за греко-католицизм.
"На жаль, отець Роман був останнiм священиком в роду Сембратовичiв, - каже Юрiй Федiв, заступник голови львiвського ставропiгiйського братства святого Андрiя Первозванного.
Довідка
Митрополи́т Сильве́стр Сембрато́вич (1836 - 1898) - єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Римо-Католицької Церкви; з 5 травня 1885 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський - предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
Митрополи́т Йосиф Сембрато́вич (1821 - 1900) - єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 18 травня 1870 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський - предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.МАКАРІЙ (Малетич)
Митрополит Львівський УАПЦ. Народився 1 жовтня 1944 р. у с. Красне Турківського р-ну Львівської обл. 10 серпня 1975 р. рукопокладений у пресвітера РПЦ. У 1982 р. закінчив Московську духовну семінарію, заочно. Служив священиком в Донецькій, Луганській, Ростовській, Львівській областях. У 1993 р. покинув РПЦ. У 1997 р. рукопокладений владиками Димитрієм (Яремою), Ігорем (Ісіченко), Мефодієм (Кудряковим) у Єпископа Львівського УАПЦ.
З нагоди 50-ліття пастирського служіння митрофорного
протоієрея Романа Сембратовича
Роман Сембратович освячення наріжного каменя під
будівництво церкви Святої Трійці у м. Добромиль
- Національна інтелігенція та духовенство грає вирішальну роль в тому, як розвиваються у державі культура та ідеологія. До галицької інтелігенції належить і рід Боберських – рід священиків, політиків, науковців.
- Перші згадки про Боберських пов’язані з селом Лопушанка Лехнова на Турківщині. Село заснували 1556 за дорученням королеви Ізабелли, яка виділила два лани ґрунту під війтівство. У 1632 мешканці Лопушанки освоїли вже 12 ланів. Відповідно до права привілею, король Ян III віддав у користування два лани шляхетним Боберським, а Август III це підтвердив. У 1766 було 19 війтів, з них 17 – шляхетні Боберські.
- Одним з найавторитетніших священиків кінця XIХ - початку XX ст. на Бойківщині був отець Микола Боберський (1844-1918). Боберський друкувався у часописах "Въстникъ”, "Руський Сіонъ”, "Галицький Сіонъ”, "Душпастир”, видав збірку проповідей "Про пияцтво”. Заснував одне з перших "Братств тверезості” на Бойківщині. З 1888 по 1918 перебував на парафії в с. Ваньовичі біля Самбора, де мав власну цегельню, побудував церкву, будинок та магазин для церковного братства. І разом зі священичою діяльністю багато часу і праці віддавав просвітницькій роботі, зокрема пропаганді здорового способу життя серед населення Галичини.
Матеріал з http://www.boberskiy.org.ua/
Вшанування о. Миколи Боберського з нагоди 90-ої річниці від дня смерті
Читати про життя о. Венгриновича
село Ваньовичі | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район/міськрада | Самбірський район |
Рада | Стрілковицька сільська рада |
Код КОАТУУ | 4624287903 |
Основні дані | |
Засноване | 1390 |
Населення | 996 |
Площа | 7,562 км² |
Густота населення | 131,71 осіб/км² |
Поштовий індекс | 81460 |
Телефонний код | +380 3236 |
Географічні дані | |
Географічні координати | |
Водойми | Дністер |
Місцева влада | |
Адреса ради | 81400, Львівська обл., Самбірський р-н, с.Стрілковичі , тел. 48-1-17 |
Карта | |